Попри погрози зірвати подію, майстер-клас Людмили Калабухи «Рецепт українського нон-фікшн бестселера: як за 30 днів написати книгу і продати її на мільйони», що відбувся 4 жовтня на Форумі видавців у Львові, пройшов з аншлагом. Захід відбувся під егідою премії KBU Awards.
Пані Калабуха — бізнес-тренерка №1 з продажів в Україні, авторка трьох бестселерів та переможниця KBU Awards 2020 у номінації «Вибір читачів».
Подробиці щодо погроз ви можете дізнатися з матеріалу Leopolis.News: Поліція на Форумі видавців: чому хотіли зірвати виступ Людмили Калабухи та допису пані Людмили на ФБ
В цьому матеріалі ми переповімо воркшоп Людмили Калабухи, в якому вона розкриває секрет: то як же за 30 днів написати книгу і продати її на мільйони?
Знайти свій голос.
Від продажу прикрас – до першого бестселера
Вся література ділиться на дві великі категорії. Перша — це фікшн, тобто художня література. Коли люди вигадують історії, трансформують щось і переносять це на папір. А є нонфікшн — це про невигаданих людей. Коли хтось щось пережив, зробив — і про це пишуть. Або ви самі щось пережили і розповідаєте про свій досвід.
Я пишу історії реальних людей. Мене звати Людмила Калабуха, я експертка з продажів і навчаю людей продавати. Починала з вулиць 90-х, коли в 19 років вийшла торгувати саморобною біжутерією, яку створювала подруга. Тому що на всіх роботах, куди я влаштовувалась, мені не платили. Казали просто: “Нема грошей”.
Моя подруга, яка робила браслети й гердани з бісеру, сказала мені: “Чуєш, ти ж на філологічному вчишся, там купа дівчат. Іди продай”. А я — та яке продай? У мене тато — професор, дослідник творчості Леонардо да Вінчі. Мама — театральна критикиня, яка першою відкрила світові Богдана Ступку. Але, знаєте, бувають безвихідні ситуації, коли ти маєш принести гроші додому. І почала продавати ці прикраси студенткам в університеті. На мій подив, вони як то кажуть “пішли”. Коли кожна дівчина в університеті Франка купила в мене прикрасу, я зрозуміла: це треба масштабувати.
Соцмереж не було, тож я заходила в усі двері, у всі брами ресторанів із товаром. Мене виганяли, мене лякали, мене переслідували неадекватні люди. Але я знала: іншого шляху немає.
Через 20 років ці прикраси перетворились на ювелірний бізнес, яким я займалась два десятиліття. У половини жінок Львова в телефоні я була записана як «Міла срібло» — бо продавала срібні прикраси. Я повністю закрила всі матеріальні потреби. Завжди між амбіціями й грошима я обирала гроші — бо вони були потрібні. А амбіції можна було відкласти.
І от настав час амбіцій. Я вирішила залишити успішний ювелірний бізнес і почати нову справу — навчати людей продажам. Бо мала величезний досвід, і самі клієнти роками просили: “Людмило, навчіть продавати так, як це робите ви”.
Я прийшла в абсолютно нову сферу — бізнес-тренерство. Але ж треба бути в соцмережах, а я навіть не була ніде зареєстрована. Мені майже сорок. Наймала різних SMM-менеджерів, хтось щось постив, за великі чи за малі гроші — не працювало. Результат — два лайки.
Я зрозуміла: так не піде. Пройшла кілька курсів із написання для соцмереж, але те, як там навчали, мені не підходило. Я вирішила писати так, як відчуваю: про клієнтів, про себе, про те, що працює на практиці, як відповідати на “дорого” чи “я подумаю”, про мандри (я була в 62 країнах).
Почала з Фейсбуку. І дописи не просто набирали шалені охоплення — вони приводили до мене клієнтів. Класних, прогрітих, платоспроможних.
Пам’ятаю, Київ, 2017 рік. Вісім годин я провела на тренінгу, а опівночі відкрила пошту — і побачила лист від видавництва. Написали: “Людмило, ви так класно пишете в соцмережах. Напишіть для нас книжку”.
Я одразу відповіла. І між мною та представницею видавництва відбувся такий діалог:
— Людмило, ви так класно пишете. Ми хочемо видати вашу книжку.
— Ви знаєте, я зараз не маю потреби вкладати в це гроші.
— Ні, ви не зрозуміли — ми всі витрати беремо на себе.
— Окей. Яка тема?
— Будь-яка.
— А обсяг?
— Будь-який.
Думаю: “Надто все добре. А де підступ?” Виявилося, що книжку треба написати за місяць. Тому що її мають надрукувати і представити на Форумі видавців 2017. І тут я розумію, що це шанс, який випадає один раз на мільйон. Що якщо відмовлюся, то потім собі просто не пробачу. Я кажу: “Так, я напишу”. На ранок я придумала назву: “Почніть говорити «Ні»”. Підзаголовок: “Як упевнено відмовляти і викликати повагу”. Я продумала структуру і написала анотацію (або вона ще називається “синопсис”). І почалося шалене письменництво.
Як писати книги за 30 днів
Друзі, якщо ви думаєте: щоб стати письменником треба натхнення, то забудьте про це. Натхнення не існує. Запишіть: нема нахнення, є дедлайн. І я знала, що в мене місяць. І я писала на чеках, серветках, колінці. В мене ще клієнтів навала була.
І ось я здала вчасно книжку. 234 сторінки, 500 тисяч знаків. І її просто змітали з полиць. Я подумала, що успіх потрібно розвивати. І наступну книгу написала за 21 день. Називається «Коли говорити ТАК. Як повірити в себе та реагувати на негатив». Саме вона перемогла в KBU Awards 2020 у номінації «Вибір читачів».
Потім стався 2022 рік. Мій український проєкт освітній, який називається «Продажі в кайф» (онлайн-клуб для підприємців, де я вчу людей продавати) став першим українським проектом, який на 12-ий день після 24-го лютого відновив свою роботу. Я стала вчити українських підприємців, які релокувалися, переїхали кудись, як відновити продажі, як змінилася психологія покупців у 2022 році, як тепер треба з ними комунікувати. І на мої онлайн-вебінари 2022 року почали збиратися тисячі людей. Після цього я вже маю проєкти в десяти країнах світу. Я їздила і в Стамбул, і на Кіпр, і де тільки я не була, люди зі сльозами на очах підходили і казали, що саме мої вогняні вебінари дали поштовх для них і вони були єдині, хто в місті почав продавати, хто відкрився, хто написав “Ми працюємо”.
Я мала тисячі кейсів, як змінилася психологія продажів в час війни. І я знову за місяць написала третю книгу, яка називається «Зробіть навпаки». Я писала її в укриттях, під бомбардуваннями, на серветках (в мене вже технологія напрацьована, розумієте?) Ця книга ще до виходу стала бестселером. Був розкуплений перший наклад як тільки я написала, що пишу нову книгу. Ще в друк не здала, а ми вже перший наклад продали. Я в книгарню дзвоню і кажу: “Будемо друкувати вдвічі більше”. Вони кажуть: “А текст де?” — “Я вже пишу. Все буде.” Я стала першим українським автором чия книга про війну була перекладена англійською і зараз вона продається на Амазоні. При тому книга не про бойові дії, а саме про війну в контексті продаж, взаємодії з людьми. Всі англомовні відгуки 5*
Як писати так швидко?
Я раніше реально писала. Мені взагалі подобається писати. Це стан в якому ти створюєш свій світ. Для мене це величезний ресурс. Прям писати-писати.
Але ми живемо в час високих технологій. Є величезна кількість сервісів транскрібації. Так пишуть мої учні. Я пишу, бо мені подобається писати. Але всі мої пости я вже надиктовую. Я беру телефончик, начитую текст недовгий, наприклад, пост в Фейсбук, в Інстаграм, не більше 2200 знаків, щоб люди дочитували до кінця. Ніякий Чат GPT не напише за вас книгу. Але є мікрофон. І ви говорите в нього все, що хочете. А потім транскрибатор моментально це все перетворює в слова. Текст має бути от прямо як ви наговорили. І тоді в ньому є нерв, емоція, ваші фірмові слова. Останнім часом всі мої пости – надиктовані.
У вас є час: ви стоїте в черзі, тягнетеся в пробці за кермом, тощо. Включили диктофон. І говорите все, що хочете.
Знаєте, як треба писати, щоб люди вас читали? Говорити з читачем так, наче ви – на каві з подругою. Не думайте, щоб воно було красиво, щоб воно було літературно. Якщо ви пишете нон-фікшн — це ваш досвід. Це історії реальних людей, ваших друзів, клієнтів. Вам потрібно, щоб це було живо, щиро, як на каві. І тоді це будуть читати. І так мої учні пишуть книги за 30 днів.
Питання з залу: Чи потрібно мати якийсь план, щоб написати книгу за 30 днів?
Калабуха: Ніяких планів! Ніяких змістів! Я за змісти і плани відправляю на вогнище. Цього вчать на курсі справжніх письменників. А я, нагадую, не справжній письменник. Я бізнес-тренер, який найбільше в Україні заробляє на своїх книжках.
Мої книжки отримують нагороди і мають людську любов. І моя технологія написання книжки така: пишете все, що Бог на душу послав. От прям все. Я думала, що сама придумала такий жанр. А виявляється, такий підхід до написання відомий ще з часів античності. Наприклад – записки Юлія Цезаря про Гальську війну. Він також писав все, що Бог на душу покладе. Про Кельтів, про війну, хто в чому ходив. Хто як ходив в туалет, яка коханка йому що в листі написала. Скільки тисяч років пройшло, а технологія працює! І моя, і Юлія Цезаря.
Я вам кажу як письменниця: набагато легше редагувати готовий текст, ніж чистий аркуш. Це мій життєвий стиль. Пиши аби як, потім відредагуєш.
Вже після того, як я записала все, що хотіла розповісти, взяла стікери, жовті, синенькі, з ліпучою стороною. І на тих стікерах понаписувала які історії в мене є. І почала їх по розділах групувати. Добряче покрутила і таким чином зробила розділи.
Але, друзі, запам’ятайте: ніколи жодна книжка, яку ви здаєте в видавництво, так звана перша чернетка, не є такою, як книга, яку ви вже берете з полиці книгарні. Ніколи.
Зараз ви отримаєте чіткі відповіді на запитання щодо вашої книги. З чого почати? Про що писати? Як обрати актуальну тему для цільової аудиторії, яка буде її купувати? Скільки експертного, а скільки особистого давати? Скільки розділів і як книга має бути організована? З якою інтонацією ви будете спілкуватися з читачем?
Відкриваємо в телефоні нову папку в нотатках, і називаємо її «Моя книга». Назву потім додасте.
Я вам буду давати запитання, а ви, – писати на них відповіді, як на сповіді, як в форматі анонімних алкоголіків. Все, що в голову приходить.
Перше запитання: Яку книгу ви хочете написати? Я вам допоможу. Жанр: дослідження, казки, оповідання, поради експерта, щоденних, посібник, збірка рецептів, історія сім’ї, історія родини, історія моїх друзів, історія мого одужання, історія мого переселення, історія мого бізнесу: як я його втратив і як я його відновив, як я змінив професію, як я став лікарем, як я з татом помирився, як я з дитиною посварився. Будь-що! То яку книгу ви хочете написати?
Друге питання: Для кого? Я вам поможу: для жінок, які хочуть вийти з токсичних стосунків, знову повірити в себе, полюбити себе і побудувати щасливу сім’ю. Для підприємців, які хочуть вийти з операційної діяльності, навчитися делегувати, мати чисту енергію на розвиток бізнесу. Для дівчаток, які хочуть змінити стиль і подобатись собі і чоловікам. Для людей, які хочуть повірити в себе і не робити помилок і не боятися комусь не сподобатись. Для мам в декреті, які шукають найкращі методи виховання дитини або заробіток на фрілансі, тощо.
Третє питання: Про що ви хочете написати? Які у вас ідеї щодо того що ви хочете висвітлювати в книзі? Приклад. Прості та дієві поради як почати правильно харчуватися та схуднути. Купити хату і не попасти в біду. Вигідно продати будинок. Стосунки з дітьми. Взяти інтерв’ю в бабці і в діда поки вони живі, з’їздити в експедицію. Про сім’ю, стосунки в сім’ї, як зберегти вагу, як набрати вагу, як заробити мільйон за три дні, як з’їхати від батьків в 50 років. Про все що завгодно.
Четверте питання: Що саме вас спонукало до написання книги? Я вам поможу: довести щось комусь. Чомусь часто люди думають, що це погана мотивація. Це афігенна мотивація! Що кому довести? Детально описуйте, просто виливайте душу. Довести щось мамі, колишньому, викладачу чи кондуктору, в якого купили білет але пішли пішки. Або розказати про пережитий досвід. Який досвід? Чому ви хочете про нього розказати? Що це дасть вам? Що це дасть людям? Далі: пам’ять про когось. Кому ви пообіцяли цю книгу написати? Або хочете присвятити чій пам’яті? Мої батьки не дочекалися моменту, коли я стала письменницею. Вони померли. І я першу книгу присвятила їм. І почала з посвяти моїм батькам, які б пишалися і критикували мене за відвертість, якби могли прочитати цю книгу. Зафіксувати важливі для вас події, спогади, виговоритися хочете. Для грошей, піару, професійного зростання, пасивного заробітку, втілення давньої мрії. Друзі, це все дуже класна мотивація.
П’яте питання: Як ця книжка виникла? Як ви її намагалися втілити? Хто вас підтримував в цьому бажанні? Хто, навпаки, гнобив і знецінював? Що це були за люди? Чому вони так діяли, на вашу думку? Приклад: для підняття самооцінки, щоб налагодити стосунки з родиною чоловіка.
Закінчили? Знаєте, що ви тільки що зробили? Ви тільки що написали вступ до власної книги, пояснення для читача, чого вас треба читати.
Цей ваш текст – це готовий перший пост в соцмережі для предпіару книги, коли ви повідомите людей, чому ви її пишете. Потім ви його повторите, коли відкриєте продаж і вставите посилання, щоб вам скидали передоплату за книжку. Просто усвідомте, що ви зробили.
Також ви тільки що написали лист до видавця. Чому саме вас треба видавати. Більше того, ви написали план до власної книги. Чотири великих розділи. І ви написали що саме ви там будете писати. Розумієте, друзі? Ось так пишуться книжки за 30 днів.
Питання з залу: А як втиснути редактора в якісь рамки і знайти редактора і коректора, які працюватимуть приблизно в такому ж темпі? І дуже важливе запитання: як ви знаходите редактора, який розділяє ваші погляди і, в принципі, вашу легкість в підході до написання книги?
Калабуха:
Ви затронули болючу тему. Одна моя подруга, дуже крута кравчиня, каже: “Кравчиню знайти складніше, ніж коханця” (французька приказка). Так от, редактора знайти ще складніше, ніж кравчиню та коханця разом узятих. Ви собі не уявляєте по яких руках я ходила.
В першому видавництві мене переписували. Я пишу так, як говорю. Я ніколи не вживаю жаргонізмів, діалектизмів, і ніколи не вживаю ненормативну лексику. Але вони все одно почали з мене робити Лесю Українку.
Я пишу: “Ви працюєте з ранку до ночі за копійки”.
Вони редагують: “Ви працюєте від смеркання до світання”.
Я кажу: “Слухайте, я так не говорю. Люди так не говорять. В мене народні книги. Мене читають люди, наче вони з подругою на каві.”
Вони мені писали у відповідь, що я писати не вмію, що їм буде соромно моє ім’я ставити поряд зі своїм.
Решту книг я опрацювувала з редакторами-фрілансерами. Але і тут є правило: ніколи не беріть знайомих або фанатів.
В мене була така помилка, я взяла свою читачку-фанатку, і вона мені такого наредагувала, що “від смеркання до світання” почало здаватися навіть прийнятним. Я ні слова не сказала, заплатили їй гроші. Тому що я собі так помислила: 22-й рік, квітень, може людина з ліхтариком в бомбосховищі робила цю роботу… Це мій донат.
Беріть високопрофесійних редакторів. І обов’язково робіть їм тест. Ви маєте їм дати якийсь кусочок тексту на тест.
Поступово я знайшла просто неймовірну команду. Команду мрії.
Як продавати свої книги і отримувати мільйони
Коли я повністю здала текст своєї першої книжки, мені пишуть з видавництва: “Звільнився дизайнер. Нема обкладинки”. До друку – два дні. І мій майбутній тріумф на Форумі видавців, про який я мріяла, під великою загрозою. Що би зробили ви?
Мій лайфхак: я зайшла на Амазон, в розділ світові бестселери. І почала шукати джерело натхнення. В той час тільки-но Гілларі Клінтон випустила свою книжку спогадів “Важкі рішення”. Мені сподобалася її обкладинка. Вирішила зробити подібну. Але хто мені її втілить? І тут дзвонить мій друг Тарас Демко, директор Органного залу. І я йому кажу: “Тарасе, в мене така печаль. Обкладинки нема, дизайнера нема”. Він питає: “Назва є? Референс є?” Відповідаю що є. Каже: “Давай сюди”. За пів години він мені зліпив цей шедевр, який я й досі масштабую. Я щаслива, пишу в видавництво: “Є обкладинка. Я все порішала, все домовилася, яке щастя!” І знаєте, яка була відповідь? Мені відповіли: “А з чого ти вирішила, що та обкладинка, яку ти зробила, нам підійде? Ти хто така? Як ти взагалі смієш щось нам тут диктувати?”
І я зрозуміла, що це перша ластівка, буде і друга, і третя, і четверта. І ще зрозуміла, що маю чинити як в 90-ті: мовчати і робити те, що треба для власного успіху. Тому що в мене була ціль: видати свою першу книгу.
Справа в тому, що коли вони мені написали, що хочуть видати мою книгу, я приїхала в Тернопіль до них і молилася, щоб тільки не передумали. І підписала договір, який вони мені дали. Не читаючи.
А виявляється, в договорі не передбачалися для мене ні аванс, ні роялті, ні гонорар. Нічого. Друзі, я не думала, що написала бестселлер. Я цього не знала. Я була щаслива, що в мій бік подивилися.
І от я бачу, що йдуть якісь шалені прибутки у видавництва, а мені не передбачено нічого. Тільки слава. Я така скромняшка дзвоню у видавництво і кажу: “Слухайте, давайте може ми переглянемо умови договору, тому що, за моїми підрахунками, ви вже 50 тисяч доларів на мені заробили чистими”. Знаєте, яка була комунікація? “Та ти хто така? Ми тебе підібрали, відміли і зліпили”.
І я зрозуміла, що по великому рахунку юридично все чисто і все по-чесному. Вони мені дали договір. Я його підписала. Мене ніхто кайданками не приковував. На жаль, це розповсюджена ситуація.
Тому я вас дуже прошу: навіть ті, хто мріє, щоб в їхній бік подивилися — розумійте свою цінність. Без адвоката, без (в крайньому разі) чату GPT нічого не підписуйте. Нічого. Навіть коли ви страшенно цього хочете.
Я тоді контракт уклала на 5 років. Пройшло 3 роки. 50 тисяч доларів прийшли повз мене. Це чистий заробіток, яке отримало видавництво на мені як авторці. І тому я з ними закінчила співпрацю на два роки раніше. І тепер я всі свої книжки видаю за власний рахунок.
На сьогоднішній день я продала 56 тисяч примірників і чистими на своїх книжках заробила 11 мільйонів гривень. Я письменник, який найбільше продається в Україні і письменник, який заробляє більше всіх.
Звичайно, є порядні видавництва, з якими можна укладати угоди. Моя подруга Настя Коробова, чия презентація була переді мною, через те, що вона з правильною компанією зв’язалася, і правильну уклала угоду, аванс отримала 50 тисяч гривень за свою книжку по маркетингу.
Питання з залу: Чи варто задуматися над онлайн-книгами? Чи все ж таки друк?
Калабуха: Розказую про онлайн книги. Я виступала на форумі, і підходить до мене “власниця заводів-параходів” і каже: “Людмила, я прочитала вашу книжку за ніч. Це суперкнижка! Це неймовірна книжка! Боже, яка ви геніальна!” А книга тільки вийшла. І я пам’ятаю дуже добре, що вона в мене її не купувала. Я питаю: “А де ви її взяли?” Як ви думаєте, що вона відповіла? Завантажила з торента! Тобто, хтось не полінувався і вже відсканував мою книгу та завантажив на торент. І ця людина не вважає, що вона себе ганьбить! Розумієте? Тому я дуже не рекомендую онлайн-книги. Мені довелося підключити величезну кількість програмістів, щоб зачистити всі торенти.
І якщо мені хтось каже щось про аудіокниги, онлайн-книги, я кажу: друзі, моя принципова позиція – є паперові книжки, а для тих, хто за кордоном, існує Амазон. На Амазон мої книги продаються і англійською і українською.
