Війна спонукає нас до пошуку ідентичності та дослідження родоводу

Анна Ніколаєва, “А тепер і спитати немає в кого... Як дослідити історію свого роду?”

Анна Ніколаєва — дослідниця, етнологиня, кандидатка історичних наук, популяризаторка української культури, співавторка подкасту й ютуб-каналу «Пороблено». Авторка книжки «А тепер і спитати немає в кого… Як дослідити історію свого роду?» (видавництво «Лабораторія»), що увійшла до Короткого списку KBU Awards 2025 у номінації «Ідентичність». У своїй роботі поєднує етнологію, історію та практичну генеалогію, допомагаючи читачам осмислювати власне коріння й відповідати на ключове запитання сучасності — «Хто я?».

Яку проблему ваша книжка намагається пояснити і чому саме ця тема потребувала дослідницької роботи?

Моя книжка «А тепер і спитати немає в кого… Як дослідити історію свого роду?» передусім допомагає читачеві шукати відповідь на одне з найважливіших запитань у реаліях сьогодення — «Хто я?»

Хоч генеалогія є одним із найпопулярніших хобі у світі, кожен приходить до дослідження власної родинної історії у свій час — часто саме тоді, коли спитати вже немає в кого. Тому сама назва книжки містить заклик до дії: поставити запитання сьогодні, записати, зафіксувати, зберегти, бо завтра це може виявитися неможливим.

Під час активної фази російсько-української війни ми особливо гостро усвідомлюємо крихкість усього матеріального — і водночас розуміємо, що не кожен з нас має відповіді на базові питання ідентичності: хто я, ким були мої предки, що означає бути українцем сьогодні. Чи можна називати себе українцем, маючи російське, білоруське, єврейське, польське чи інше походження? Як поєднати ці історії в одну власну?

Ця книжка-путівник проводить читача сторінками минулого, крок за кроком занурюючи в історичний контекст, у якому жили наші предки. Вона допомагає не лише почати дослідження родоводу й зберегти сімейну пам’ять, а й відповісти на глибші питання про себе, свою приналежність і зв’язок із минулим. Ніхто, окрім нас самих, не збереже родинну пам’ять і сімейні документи.

Що, на вашу думку, робить книжку важливою в українському контексті сьогодні і чому ця важливість заслуговує бути поміченою в публічності (зокрема в короткому списку)?

Частково я вже відповіла на це питання у попередньому. І хоч тема генеалогії не нова й уже існує чимало ґрунтовних наукових праць, а в інтернеті — професійні спільноти та фахівці, які допомагають у дослідженнях, ця книжка має іншу мету. Вона — перший нонфікшн-путівник у світ практичної генеалогії, який лагідно бере читача за руку і проводить його через усі етапи дослідження — крок за кроком.

Водночас це книжка про розуміння історичних реалій попередніх століть. Для мене, як етнологині й кандидатки історичних наук, було важливо не лише дати інструменти, а й розповісти історії інших людей — навести приклади, які спонукають до роздумів про минуле й сьогодення, про родину й ідентичність.

Саме тому книжка має й терапевтичний ефект: досліджуючи історію власного роду та читаючи досвіди інших, читач рефлексує, співвідносить, знаходить відповіді на особисті запитання. Мені дуже хотілося, щоб ця книжка була легкою, помічною й корисною — і, читаючи відгуки, я бачу, що це справді вдалося.

Яку частину сучасної української реальності ваша книжка робить видимою і що для вас означає те, що ця видимість отримала публічне визнання коротким списком?

Російсько-українська війна — це війна не лише за території, а й за нашу ідентичність. Моя книжка допомагає зробити видимими родинні історії мільйонів українців, спонукає оцифровувати й зберігати сімейні архіви, а головне — шукати відповідь на запитання: «Хто я і де моє коріння?»

А що це, як не віднайдення й збереження нашої ідентичності — особистої й спільної водночас?

Для мене, як і для кожного автора, надзвичайно важливо бути почутою. І неймовірно зворушливо бачити, що ця книжка опинилася у короткому списку KBU Awards — поруч з іншими сильними, важливими й потрібними сьогодні текстами. 

Переглянути весь Короткий список премії KBU AWARDS 2025